Голос Сталi

Співала нам сталь про війну, про печаль
Клич до повстання, заклик до волі
Голос, що дав ти перший коваль
Онуки не чують на давньому полі

Тишу знайшли - голос не чують
Тепло і зручно, та духу обмаль
Лише порожнеча, втрачена суть
Старе залізо - Перунова сталь

Серця голос - воля, правда та сталь
Голос душі - воля, правда та сталь
Голос думок - воля, правда та сталь
Голос життя - воля, правда та сталь

Війна - примус до миру
Смерть - спрага життя
Хаос - ізми і віри
Ворог - твій сенс буття

Пращурів слово - непрочитаний напис
Гордість за кров - тягар, не дар
Предків земля - спомин і знаки
Пошуки смислу - призначення карб

Голос сталі - правда життя
Голос сталі - часу вже нема
Голос сталі - сила твоя
Голосом сталі смерть заспіва

Голос до серця - мовою сили
Краща дорога - воїна шлях
Матимеш щастя - не землю могили
Знайдеш вогонь - вільний, як птах



Валькирия


Улетела - песнь не допела
Звездою упала во тьме
Слезами искрилась роса по утру
Рыдала трава на ветру

Счастье искала, как скала стояла
Рассекая штормы страстей
С волнами билась, но утомилась
В пучину ушла без вестей

Звёздная пыль, как вечная быль
Летела от жизни к судьбе
Валькирией ввысь сквозь пламя небес
К вечному в плен

Небесная гладь - нежная мать
Обнимет тебя и поймёт
За руку возьмёт и поведёт
Прочь из этих стен

Ветер несёт, ночь зовёт
Шепчет стихи о тебе
Валькирией ввысь сквозь пламя небес
К вечному в плен

Кто-то всё изменил, кто-то проклял наш мир
Забирая лучших к себе
Нити судьбы безмолвно плетёт
Мечты превращая в тлен

Пусть журавли, что улетают
Прошепчут имя твоё
Пусть солнце, что так обжигает
Прошепчет имя твоё
Пусть облака, что проплывают мимо
Прошепчут имя твоё
Пусть ночь, что тайны укрывает
Прошепчет имя твоё

С ветрами дерёмся - птицами бьёмся
О жизни кривые углы
К вершинам идём и не сдаёмся
Разрывая оковы мглы

Битв пламя - солнце наше знамя
И меч, застывший в руке
Я знаю, что пробьёт наш час
У врат небесных встретишь нас



Україна

Сокіл злітає у небо
До зірок наших надій
Іншого шляху нам не треба
Нехай він нестерпно важкий

Жовто-блакитний прапор
Тризуб - шлях до мети
У серці любов до країни
Крізь життя своє пронеси

Там, де барви життя розквітали
Збудували батьки наш край
За родину єдину вмирали
Ти сьогодні її не втрачай

Лелеки летять у вирій
Птахи - берегині моєї мети
Лети і ти до сонячного сяйва
До Рода нашого лети

Ми - біла смуга на чорній землі
Вогонь палає у наших серцях
Ми - світло у темряві, зорі в ночі
В скажений хрест останній цвях

Темрява лісу і місяця сяйво
Відчуєш ти у глибокому сні
Пращурів голос лунає у степу
Перемоги співає пісні

Україна... Золото Сонця торкнеться на мить
Україна... Чистого неба блакить

Я беру в долоні землю, що є чиста, як душа
Я кохаю тебе, ненько, вічна матінко моя
Відчуваю твої сльози, срібні сльози, як роса
Я благаю тебе, ненько, не згуби своє життя



Шляхом Сонця

Я не знаю, як раніше ми жили
Якою брехнею тоді нас поїли
Якою брудною водою вмивали
Імена тих, хто тоді катували

...сила гасне на очах
...гордість тане в брудних словах

Я бачив, як вітер ніч жене
Як Сонце у прірву сідає
Як місяць вмивався у холодній воді
Як зорі шукають тепла

А ти лети... крізь холод та біль
Лети... до Сонця лети
Лети... щоб світло в крові
Залишилось назавжди

Я бачив воїнів - вони мене вели
До кола кострів, до свята богів
Я зупинився - води напився
Чистої, прозорої, як правди святої

Я вітер почув - я силу відчув
Що Сонцем гріє, душу жаліє
Я в коло зайшов - долю знайшов
В небі лише наші зорі віддзеркалюють у морі

Прадідівська сила в тім, що вірили вони
Що життя залежить лише від них
Вони несли свій меч в руці
Та кожен знав, за що померти міг

Їх сила в тім, що шляхом Сонця йшли
І не звертали нікуди
Вогонь горів в очах героїв - палали їх серця
Лунали пісні небокраєм - славили меча

Мою країну хрестом клеймували
Нашу волю в гній заривали
Потім зорею люд катували
Останні надії з душ вибивали

Сила сяє в очах
Вона народилась в щуриних серцях
Сила крила розпрямляє
Але то не наша сила
У пітьмі поживи шукає
Сліпота людська - не віра

А ти лети... крізь холод та біль
Лети... до Сонця лети
Лети... щоб світло в крові
Залишилось назавжди



Небо сумних ночей

То моя земля квітне на очах
То свої крила розпускає сокіл птах
Біля річки, що тече немов кров
На цій землі я знайшов свою любов

То не ніч, а крук летів
Своїм крилом по небу зорі розкидав
То не дощ, а сльози з моїх очей
Я дивлюсь в небо сумних ночей

Коли осінь турботу з душі змива
В серці залишиться вічна весна
Моє небо сумних ночей...
В світі так мало дивних речей...



Біла вежа

Колись ми прийдемо на скелю
До Сонця будемо звертатись
Щоб світло та тепло нам було
Щоб снігом нас не замело

Але забуло Сонце нас
Після мільйонів слів образ
Не хоче знати нашу суть
Безпечніше про нас забути

Біла вежа -
Остання межа
Коли здійметься вода -
Біла вежа
Коли вогнем горить земля -
Біла вежа

Та ми збудуємо білу вежу
Щоб нас почуло Сонце в небі
Щоб біла нас частина Сонця
Горіла назавжди

Ми захистимо
Від холоду і жару
Та пісків пустелі
Щоб в нас частина правди
Лишилась назавжди

Ми чекали на Сонце
Дивились у небо
Але світло зникло з очей
Лише хмари і попіл у небі

Біла вежа -
Остання межа
Коли здійметься вода -
Біла вежа
Коли вогнем горить земля -
Біла вежа